11 червня 2022 року на платформі Zoom відбувся Пре-Конгрес Міжнародного товариства Кататимно-імагінативної психотерапії (IGKIP) «Психотерапія за методом символдрами в часи війни: що допомагає?»
Було відверто, життєво, глибоко… Ми об’єднали більше 300 учасників з різних країн. Ми разом плакали, сміялись, співали. Ми згадували перші найтяжчі дні війни і ділилися досвідом того, як і що допомагало нам впоратися з власною безпорадністю.
Ми доторкнулися до самих болючих питань: що провокує трансгенераційну травму? В чому різниця між кризовою допомогою та довготривалою психотерапією птср? Що робити, коли війна порушує всі можливі професійні рамки і кордони? Як працювати з сексуальним насильством під час війни? Як імагінаціі допомагають при роботі з травмою і що робити, коли пацієнти не можуть уявити «безпечне місце»? Як досвід волонтерської роботи надає цілющого сенсу під час війни? І багато-багато інших важливих питань.
Ця конференція довела нам самим, що ми можемо більше, ніж уявляємо, потрібно тільки мати волю та підтримку.
Зібрані гроші перераховано на ЗСУ! Тому кожен із вас, хто брав участь в цій конференції розділив частинку великої справи наближення до перемоги України.
Ось лише кілька відгуків:
“Подія західного формату із назвою Пре-Конгрес «Психотерапія за методом символдрами в час війни: що допомагає». Уся символдраматична спільнота України і Європи, апологети методу Eberhard Wilke, Ulrich Sachse, Beate Zahnwald, Traude Ebermann, Harald Ullmann. 170+ учасників… Чутливо, тепло, відкрито і по-різному… Дякую #ІРСГП IGKIP за задоволення долучитися”. Viktorija Hupalovska
“І от в кінці дня прийшло усвідомлення чому ще зранку так просилися сльози, так наче ми готовилися до зустрічі з батьківською фігурою, яку для нас певним чином символізує Міжнародне товариство кататимно-імагінативної психотерапії (символдрами) і ми змогли поділитися своїми переживаннями з нашою частиною символдраматичної сім’ї, яка живе за кордом, яка нас підтримує, але не може відчути на 100% усі наші відчуття. Але сьогодні психотерапевти з різних країн розділили з нами усі наші болі, трагедії, втрати, сльози, непрості історії”. Tetiana Zhylovska
“Сьогоднішні історії доповідачів зворушили до глибини душі. Вони пронизані страхом і боротьбою, відчаєм та волею до життя, втратою і набуттям, горем, нерозумінням того, що відбувається та прийняттям. І це те, що повинне було бути озвученим, те, що не має замовчуватися, а навпаки передаватись в розповідях наступним поколінням. Там де є замовчування, з’являються симптоми травми, які діти не здатні самотужки витлумачити. Бажання дослідити ці надмірні та руйнівні почуття перекривається спротивом та незрілістю психічного апарату, передаючи таким чином тягар трансгенераційної травми далі своїм нащадкам.Слідуючи словам Еберхарта Вільке: “Злочинці повинні бути названі, дати зафіксовані, не сміє бути мовчання”.Olha Klymentovych
